Який дистрибутив рекомендувати новачкам? Насамперед згадується "м'ятний", проте у свіжому релізі вся операційна система падає від запуску медіаплеєра. Так само відбувається в Ubuntu Cinnamon. Проблема полягає у новій і дуже сирій версії робочого столу. Тому що найактуальніше і наймодніше — необов'язково найкраще. Часто стабільне й обкатане набагато надійніше.
 |
| Debian Cinnamon |
Робочий стіл Cinnamon з'явився десь у 2012-му як "м'ятна" переробка Gnome Shell під класичний інтерфейс. Однак до кінця першого десятиліття свого існування Cinnamon дуже сильно протікав пам'яттю. У 2021-му розробники, не знайшовши причини, додали автоматичне вимкнення та перезапуск Cinnamon, коли набухав вже зовсім непристойно.
Є й донині, за бажанням можна активувати таку послугу в налаштуваннях General. Якщо відкрити System Monitor, у списку процесів поруч із "cinnamon" красується наглядач "cinnamon-killer-daemon", що тримає зброю біля скроні робочого столу. А також — "cinnamon-launcher" для воскресіння графічної оболонки у первісному вигляді, ще не роздутому.
 |
| Увімкнення наглядача |
Спочатку призначимо розкладку клавіатури. Відкриваємо головне меню, кнопка якого знаходиться на звичайному місці, на лівому кінці панелі. Якраз під значком Firefox у лівому стовпчику є зображення перемикачів. Це центр налаштувань, Settings.
Знаходимо Keyboard, переходимо на вкладку Layouts і тиснемо плюс зліва внизу. Додавши мову, натискаємо кнопку Options і шукаємо у списку Switching to another layout для призначення комбінації клавіш, яка буде переключати розкладку.
Готово? Стрілка назад ліворуч угорі — повертаємося до головного віконця з усіма налаштуваннями. Там є де розгулятися. Але все настільки просто й очевидно, що новачок розбереться без проблем..
 |
| Налаштовуємо гарячий кут |
Наприклад, включаємо Hot corners, гарячі кути. Призначаємо активацію оглядового режиму тицьком у лівий верхній кут, як в Ubuntu.
 |
| Оглядовий режим |
Єдине, що слід зазначити, якщо планується робота з документами, темну тему оформлення краще не активувати. Не слід бездумно слідувати цій модній тенденції, оскільки буде надто стомлюючий контраст із білим тлом сторінок.
Ну і ще непогано б налаштувати керування блокуванням екрана. Щоб вимикався не за розкладом, а вручну, коли користувач збирається відійти від комп'ютера. Так набагато розумніше щодо недоторканності чутливої інформації.
До речі, налаштувань приватності майже немає, можна лише відключити запам'ятовування нещодавно відкритих файлів. Але й то діло.
 |
| Керуємо вимкненням екрану |
 |
| Налаштування файлового менеджера |
Відкриваємо файловий менеджер, у його головному меню Edit вибираємо Preferences та переходимо на вкладку Behavior. У розділі Media Handling знімаємо всі галочки. Тепер при підключенні до комп'ютера зовнішнього пристрою, наприклад, телефону, робочий стіл не засмічуватиметься зайвими повідомленнями.
Якщо фотографії відкриваються у браузері, робимо правий клік на графічному файлі, в його властивостях призначаємо за замовчуванням Image Viewer, не забувши натиснути Set as default.
 |
| Не забуваймо натиснути Set as default |
 |
| Gnome Videos |
До комплектації входить вкрай кривий та недолугий медіаплеєр Gnome Videos. Гальмує та залишає на екрані артефакти при розтягуванні розмірів віконця, тобто погано інтегрований у Cinnamon. Запинається при перемотуванні. Встановлюємо щось пристойне, наприклад, Celluloid, SMPlayer, Kaffeine, MPV.
 |
| Гарний мінімалістичний плеєр MPV |
Якщо вже користувалися Ubuntu, якщо є досвід встановлення програм за допомогою емулятора терміналу та Synaptic Package Manager, можна сміливо прибирати магазин додатків Gnome Software. На відміну від ситуації в Gnome Shell і похідних, таких як Budgie, де разом з ним видаляється вся графічна оболонка, в Cinnamon процес очищення системи від ненажерливого монстра відбувається абсолютно без негативних наслідків. Команда в терміналі виглядає так:
sudo apt-get purge gnome-software && sudo apt-get autoremove
Експеримент показав, що після видалення цієї капості система перезапустилася нормально. Процес Cinnamon на старті зайняв близько 96 мегабайт, за годину показник стабілізувався на значенні 105 мегабайт плюс-мінус три-чотири. Досить скромно за сучасними мірками. Значить, без кошмарного Gnome Software працювати можна як завгодно довго, витоку немає.
На щастя, у Debian Cinnamon відсутній інший примусовий компонент екосистеми Gnome, поштова програма Evolution, яка керує також різними календарями, обліковими записами та контактами. Не всі працюють в офісі, не всім вона потрібна. Але нав'язується, прибивається до Gnome Shell цвяхами.
 |
| Tiling, тайлінг, плиткове розташування вікон |
Як поставити кнопки додатків по центру панелі, щоб було схоже на шпигунську операційну систему Windows 11, звичну для величезної кількості людей. Правий клік по панелі – включаємо Panel edit mode. У середині з'явиться зелена область, в яку перетягуємо кнопку меню та все інше, що знаходиться ліворуч.
 |
| Panel edit mode |
Хочемо хоч трохи заповнити вкрай спорожнілий лівий кінець панелі? Наприклад, встановити кнопку згортання всіх вікон? Вибираємо потрібне, додаємо плюсиком.
 |
| Додавання аплетів на панель |
З'явиться праворуч. Щоб була можливість перетягнути вліво, повинен бути активним режим редагування панелі, тобто Panel edit mode. Потім не забуваємо вимкнути.
 |
| Кнопка згортання вікон вже ліворуч |
Макет робочого столу виходить справді схожим на наявний у Windows 11. Але тільки не дуже явно відмічені кнопки активних вікон, підсвічуються слабо. Тому бажано змінити тему оформлення. Втім, це досить цікаве заняття.
 |
| Все як у Windows 11 |
Слід зазначити, що в Debian немає доступних офіційних драйверів для відеокарт nVidia, а їх самостійне встановлення є дуже клопіткою і не завжди успішною справою. Краще взяти не найсиріший Linux Mint на основі Ubuntu, де проблеми немає. Ще варіант — вже згадана Ubuntu Cinnamon, теж не найновіша.
Але якщо графіка інша, наприклад, Intel, тоді Debian Cinnamon можна сміливо рекомендувати новачкам замість більш відомих і модних, але менш надійних дистрибутивів із цим робочим столом.
При встановленні Debian краще відмовитись від пропонованого введення пароля root, залишивши відповідні поля порожніми. Вказати лише користувацький. Тоді можна буде підвищувати привілеї за допомогою sudo, як у сімействі Ubuntu. У багатьох випадках це набагато зручніше. Завантажуємо з офіційного сайту, знайшовши відповідний образ ISO у списку.