Операційна система Pop!_OS часто рекомендується новачкам поряд із Linux Mint та оригінальною ("ванільною") Ubuntu. Наше завдання – розібратися, чи справді можна радити цей продукт початківцям.
Спершу слід сказати, що з офіційного сайту компанії System76 можна завантажити варіант для комп'ютерів з відеокартами nVidia (образ ISO так і помічений) або для інших, з нормальною графікою, в тому числі Intel (ISO, можливо, ніяк не помічений). Найкраще завантажити обидва, раптом знадобиться комусь терміново встановити.
|
Pop!_OS "iз коробки"
|
Після старту спостерігаємо неяскравий, зі нудними шпалерами, зате дуже чуйний інтерфейс. Неймовірно чуйний, швидкий до запаморочення. Швидше, ніж у широко відомих робочих столів, які здавна мають репутацію легких, однак вони виготовляються незграбно, "на відчепись".
Звичайно, це не що інше, як Gnome Shell зі стандартними налаштуваннями, але з трохи розширеною їх кількістю. Наприклад, у Pop!_OS можна відразу ж призначити кількість та поведінку робочих просторів. Щоб не розмножувалися автоматично. Або ж зовсім одне залишити, якщо другий дисплей не підключаємо.
|
Налаштування робочих просторiв
|
Або, ще наприклад, годинник, розташований по центру вічно напівпорожньої і тому зайвої верхньої панелі, можна пересунути вправо або вліво. Користі мало, панель все одно напівпорожня й зайва, але хоч якась зміна в даному випадку — надія на тенденцію до інших корисних модіфікацій.
|
Налаштування Dock |
Так само, як в Ubuntu, можна переставити панель Dock вліво або вправо. І зменшити товщину. (Якщо поставити зліва, то буде компонування, звичне для користувачів "ванільної" Ubuntu.)
|
Оглядовий режим
|
|
Хоча задля призначення комбінації клавіш для перемикання розкладки, як і раніше, треба брати сторонній конфігуратор Gnome Tweaks, оскільки "Windows(Super) + пробіл" за замовчуванням може виявитися не дуже зручним варіантом.
|
Вмикаємо вiртуальну клавiатуру
|
Стосовно віртуальної клавіатури, необхідної для пристроїв із сенсорним екраном, стандартна для комплектації Gnome Shell включається в розділі налаштувань Acessibility. Однак зручною не є. Як і зайва верхня панель, використовує простір дуже нераціонально. Краще встановити Onboard та в налаштуваннях вказати розтягування на всю ширину дисплея.
|
Стандартна екранна клавіатура Gnome зручністю не обтяжена |
Втім, давайте по порядку. Для призначення розкладки прямуємо до розділу системних налаштувань з очевидною назвою Keyboard. Прибираємо варіанти англійської (натискаємо три вертикальні точки навпроти пункту у списку), залишаємо тільки американську. Тиснемо плюс для додавання потрібної.
|
Видаляємо зайві сутності та додаємо потрібну |
Тепер акуратно, без поспіху та занепокоєння, не втрачаючи гарного настрою, прокручуємо віконце вниз і знаходимо
View and Customize Shortcuts у самому кінці.
|
View and Customize Shortcuts |
Продовжуємо наш довгий шлях, так вирішили розробники Gnome Shell. Мабуть, хочуть, щоб ми проводили з їхнім робочим столом якомога більше часу. У списку, що відкрився, шукаємо
Typing.
|
Typing |
У цьому Typing відкриється Switch to next input source, яке, як нескладно здогадатися, теж потрібно клікнути.
|
Switch to next input source |
Вискочить віконце, запропонує натиснути якусь іншу комбінацію замість Super + пробіл. Однак найзвичніші та найпопулярніші не спрацюють. Можна призначити Alt + пробіл, вони хоча б поруч. А Super + пробіл за бажанням видаляємо, скориставшись меню під кнопкою з вертикальними точками навпроти комбінації.
|
Можна видалити зайві комбінації клавіш |
Не дуже зручно м'яко кажучи? Занадто заплутані шляхи до результату? Ну, це ж Gnome Shell. Встановлюємо програму
Gnome Tweaks, якщо є така можливість.
|
Gnome Tweaks |
Розділ Keyboard & Mouse – малопомітна кнопка Additional Layout Options – Switch to another layout. Ось тепер справді зручно. Чому так не зробити в Gnome Shell відразу, "з коробки"? Мабуть, тому, що розробникам трохи байдуже, чи зручно користувачам. Або навіть не трохи.
Поки не пішли з Tweaks, заглядаємо у розділ Windows та активуємо Center New Windows. Це те, що користувачі роблять в Ubuntu за допомогою хитромудрої команди в терміналі. Але, як бачимо, можна й так.
|
Center New Windows |
Щодо приватності, повертаємось до програми стандартних системних налаштувань Settings і йдемо до розділу Privacy. На вкладці Connectivity деактивуємо зв'язок із стороннім сервером Connectivity Checking. Як випливає з пояснень, зайва сутність перевіряє з'єднання з інтернетом. Наче користувач сам не бачить, чи є коннект.
|
Connectivity Checking |
Тепер на вкладці File History & Trash деактивуємо вимикач зверху та активуємо два знизу. Щоб вийшло точно так, як показано на малюнку нижче.
|
File History & Trash |
Шпигунська функціональність Gnome Shell щодо збору відомостей про ваші дії вимкнена, а очищення сміття задіяно.
Залишилося лише зайти в розділ Sound і відключити дратівливі звуки всіляких системних повідомлень. Таке практично у всіх робочих столах активно за умовчанням. Справді, треба ж чимось турбувати й дошкуляти, без цього ж не можна, тим більше в Gnome Shell.
|
File History & Trash |
Автоматичне встановлення оновлень вимкнуто за замовчуванням. Не вимикаємо. Ніколи. Взагалі.
|
Перевірку оновлень не вимикаємо |
Далі прямуємо до Power, щоб вимкнути Dim Screen і поставити Never навпроти Screen Blank. Тому що вирішувати, коли гасити та блокувати екран, будемо самостійно.
|
Блокуємо екран коли потрібно нам, а не коли заманулося розробникам |
Магазин додатків Gnome Software тут називається Pop!_Shop. Судячи з джерел софту, інтеграція формату Flatpak вже є. А ось Snap не видно, хоча підтримку можна встановити, якщо з'явиться таке бажання. Але що найприємніше, це повне і беззастережне закриття магазину після натискання на хрестик у заголовку віконця. В оперативній пам'яті процес висіти не залишається, як в оригінальній Gnome Shell, зникає повністю. (Спочатку навіть не вірилося в таке щастя, особливо після усвідомлення факту, що автоматична установка оновлень у цій версії Gnome Software за замовчуванням не активна. Довелося кілька разів перевірити ще раз, протираючи очі від подиву. Але це правда, самозапускатися й жерти системні ресурси цей софт в Pop!_Shop дійсно не повинен.)
|
Плиткове розташування вікон |
Плиткове розташування вікон (тайлінг) здійснюється автоматично при натисканні комбінації клавіш "Windows(Super) + Y", відключається так само. Тобто вже не треба морочитися зі стрілками та Super, як в інших графічних оболонках. Було б дуже зручно, якби вікна не прагнули запам'ятати свою попередню форму при новому запуску. Але це дрібниця, звичайно. (Рухати та переміщувати вікна можна стрілками після натискання відповідно Alt+F7 та Alt+F8. Замість стрілок можна використовувати мишу.)
|
Кодеки |
Кодеки мультимедіа присутні лише частково. Але встановлення відсутніх пропонується прямо поверх вікна неякісного плеєра Gnome Videos, що наполегливо пхається у всі Gnome Shell. Відмітка лише одна, але корисно позначити також інші пункти.
|
Gnome Videos
|
Втім, якщо не терпиться послухати музику за роботою, просто додаємо в систему Celluloid, а з кодеками можна буде спокійно розібратися потім. Або хоча б мінімалістичний базовий MPV. Тим більше, що Gnome Videos завжди був кривим і недолугим. Тут, як не дивно, не гальмує і не спотикається при перемотуванні, але натомість погано передає кольори.
|
MPV |
На жаль, в автозапуску знаходиться поштовик та менеджер усіляких календарів Evolution. Від'їдає близько сотні мегабайт пам'яті. Звичайно, за сучасними мірками це не так багато. Доведеться змиритися, видаляти не можна, прикручений шурупами намертво. Хоча, звичайно, невелике лихо, особливо в порівнянні з перевагами.
Може, була якась сприятлива фаза Місяця? Для перевірки був влаштований ще один тривалий тест-драйв. Помилки немає: Pop!_OS – це Ubuntu здорової людини. Чому дистрибутив вийшов таким гарним? Ймовірно, тому, що фірма System76 зацікавлена в прийнятній якості операційної системи на комп'ютерах, які продає.
Інакше кажучи, якщо Canonical вже двадцять років поспіль безкоштовно викочує сиру та глючну Ubuntu, прибуток цієї компанії анітрохи не зменшується, все одно вона спеціалізується на серверах та хмарних технологіях. А у випадку з Pop!_OS ноутбук, що погано працює, як неважко здогадатися, покупець зі скандалом принесе назад. І не розтлумачиш йому, покупцю, що потрібно чекати оновлень з виправленнями, просити допомоги на форумах, намагатися вирішити проблеми самостійно, скомпілювати драйвери, відредагувати файли з конфігураціями і так далі за довгим списком страждань користувачів інших дистрибутивів. Гроші сплачені — отже, виробник має надати придатний продукт. І крапка.
Перш ніж візьметеся за встановлення, слід врахувати, що і сама Ubuntu, і всі її похідні відразу після підключення до інтернету тихенько вписують в апаратну частину комп'ютера час за Гринвічем. У разі паралельної присутності іншої операційної системи доведеться щоразу переводити її годинник назад вручну. Тому краще не ставити поряд з іншою ОС. Наприклад, можна фізично відключити диск і використовувати для Pop!_OS окремий SSD.
Що ще варто згадати, Pop!_OS поки не помічена в спробах збирати дані користувача, задіяти телеметрію та всіляко порушувати приватність.
|
Встановлення Pop!_OS |
Отже, чи можна рекомендувати Pop!_OS новачкам? Так, можна. Це навіть більш пріоритетний варіант, ніж оригінальна ("ванільна") Ubuntu. Хоча б один єдиний факт збереження повноцінної підтримки формату Appimage говорить про те, що розробникам не чхати на користувачів з високої гілки. Адже не секрет, що далеко не всі люди згодні бути рабами репозиторіїв і тому віддають перевагу Appimage. Цінують справжню свободу, а не те, що видається за неї маркетологами.