Налаштування Peppermint OS Gnome Flashback

Звичайно ж, ви спитаєте, мовляв, навіщо це потрібно, якщо є робочий стіл Mate. А ви ніколи не замислювалися, чому Ubuntu Mate не така вже й популярна? Чому ви не бачили Mate в офісах, на підприємствах, у медичних закладах, на об'єктах інфраструктури тощо? Чому скрізь домінує Gnome, зокрема в Ubuntu та Debian?

Відповідь проста: на відміну від Gnome, Mate вкрай далекий від надійності. Наприклад, в Ubuntu Mate 20.04 LTS спостерігався найжорстокіший тірінг (tearing, розриви зображення, що рухається). У 22.04 LTS екран спорадично блимав у конвульсіях. У Debian з цим же робочим столом у файловому менеджері досі є безлад з правами доступу. Якщо записати на флешку фотографії, половина не відкриється на іншому комп'ютері, оскільки, лише уявіть, немає прав для перегляду.

Peppermint OS Gnome Flashback

Коротко кажучи, Mate — друге життя стародавнього Gnome-2, який підтримується ентузіастами за допомогою незграбних латок і підпірок. Проте Gnome-3 працює чітко, без розривів зображення, з плавною анімацією, з чудовою чуйністю інтерфейсу. І графічна оболонка Gnome Flashback побудована саме на цій новій технології.

 

Tap to Click

Для початку вмикаємо емуляцію кліка сенсорною панеллю. Знаходимо в підпунктах головного меню програму для налаштування: Applications — System tools — Preferences — Settings — відкриваємо розділ Mouse & Touchpad — активуємо Tap to Click.

Налаштовуємо розкладку клавіатури

Розберемося із розкладкою клавіатури. Settings — Keyboard — тиснемо плюсик для додавання мови, використовуємо кнопочку меню з трьома точками (напроти кожного пункту в списку) для видалення зайвого.

Tweaks

Розкладка "з коробки" перемикається комбінацією Super (Windows) + пробíл. Поміняти на зручнішу допоможе додатковий конфігуратор Gnome Tweaks, що теж є в комплекті. (Applications — System tools — Preferences — Tweaks.) Там потрібний параметр ховається під кнопкою Additional Layout Options у розділі Keyboard & Mouse.

Где устанавливается браузер

Чогось не вистачає. Чогось дуже звичного. Так, точно, нема браузера. Нам не нав'язується той чи інший варіант, вибираємо у програмі Peppermint Hub кнопку Suggested. Там буде Firefox, Chromium та інші.

Де встановлюється браузер

А взагалі для встановлення програм є Synaptic Package Manager. Немає медіаплеєра? Шукаємо в Synaptic, наприклад, MPV, відмічаємо правим кліком для встановлення – і запускаємо процес кнопкою Apply. Дуже легко та швидко.

Медіаплеєр MPV

Не нав'язується і певний офісний пакет. Але додати в систему щось, наприклад, LibreOffice, теж нескладно. Можна навіть одночасно з медіаплеєром, знайшовши і вибрати для встановлення одразу багато програм.

Верхня панель служить не лише для меню ліворуч та системного лотка праворуч, але й для багатьох кнопок швидкого запуску додатків. Розміщуємо банальним перетягуванням із головного меню. Щоб отримати можливість видалити зайву іконку, робимо на ній правий клік, утримуючи клавішу Alt, — і бачимо контекстне меню.

Якщо deb-файли відкриваються в менеджері архівів, робимо на такому пакеті правий клік — Properties — Open with — вибираємо у списку програму Gdebi - ставимо внизу перемикач Always use this file type.

Призначаємо Gdebi для відкриття deb-пакетів

Також потрібно налаштувати файловий менеджер. Три крапки, розташовані вертикально, знаходяться праворуч. Тиснемо, в Preferences призначаємо Sort Folders Before Files. Трохи нижче можна вимкнути генерацію мініатюр для усілякого мультимедіа, але це необов'язково.

Sort Folders Before Files

Не менш корисно подбати про налаштування приватності, адже в Gnome вони більш просунуті, ніж будь-де. У Settings знаходимо розділ Privacy, переходимо до File History & Trash, відключаємо File History та активуємо видалення тимчасових файлів двома перемикачами внизу.

File History & Trash, червоні кнопки натискаємо сміливо

Також у програмі Settings можна зайти в Search та прибрати взагалі все. Система мінімалістична, і без пошуку легко запам'ятати, де що знаходиться.

Пошук справді не потрібен

До речі, про нав'язані сервіси та інші надмірності, які часто порушують приватність та свободу користувача. Gnome Flashback дозволяє користуватися всіма перевагами нової технології Gnome, але при цьому немає ані настирливого Evolution, ані, найголовніше, вірусу Gnome Software (або просто Software), за сумісництвом виконуючого обов'язки магазину додатків. Ця електронно-цифрова сутність намагається качати та встановлювати оновлення без відома та згоди користувача, сильно набухає, розтікається по пам'яті сотнями мегабайт, змушує комп'ютер гальмувати, та ще й сама перезапускається, якщо прибити процес вручну. Загалом, повністю відповідає визначенню "вірус". Більш того, шкідливе програмне забезпечення намертво вмонтовано у Gnome Shell. Але тут, у Gnome Flashback, його немає. Де ви знайдете такий чистий варіант сучасного Gnome?

Скромне споживання ресурсів навіть у Live-режимі

Peppermint OS надає можливість спробувати та оцінити якість у Live-режимі. І лише потім ухвалювати рішення, чи встановлювати капітально. Підтримка UEFI нормальна, тому флешку можна зробити дуже просто: форматуємо її в FAT32 і записуємо вміст ISO (розпакувавши будь-яким архіватором).

Огляд Elementary OS

Хто каже, що Elementary OS наслідує «яблучну» операційну систему, напевно бачив другу лише здалеку. Док унизу ще нічого не означає. Верхня панель Gnome Shell, як завжди, напівпорожня й тому зайва, в неї не вбудовується меню активного вікна.

Elementary OS

Так, це Gnome, хоч і називається тут Pantheon. Добре доопрацьований, з приємним дизайном, з вимкненою автоматичною перевіркою оновлень, з високою чуйністю інтерфейсу та з відсутністю витоків пам'яті, але все ж таки Gnome. За нього охоче хапаються багато виробників власних графічних оболонок, оскільки сама по собі технологія дуже вдала.

 

Головне меню Elementary OS

Протягом тривалого тест-драйву операційна система не розбухла й не почала пригальмовувати (хоча kworker трохи насторожував своєю активною присутністю). Ймовірно тому, що ніякий Gnome Software не висить серед фонових процесів і не жере ресурси, поступово розбухаючи.

Дуже зручне налаштування розкладки клавіатури, все в одному вікні

Однак, на відміну від Gnome Shell, розкладка клавіатури налаштовується легко та очевидно, можна призначити Ctrl+Shift або Alt+Shift для перемикання.

Onboard, це ти?

Екранна клавіатура «з коробки» є і включається в налаштуваннях системи. Судячи з зовнішнього вигляду, це добре знайома Onboard, а не стандартна з Gnome Shell, на щастя.

 

Активуємо подвійний клік замість одинарного

Запускаємо файловий менеджер з дуже очевидною назвою «Файли», тиснемо на шестерню праворуч у верхній частині, щоб відкрити налаштування, і ставимо параметр «Навігація подвійним клацанням», якщо одинарний не влаштовує, не хочеться змінювати звички.

Гарячі кути

Якщо потрібно налаштувати так звані гарячі кути, краще спочатку, поки не звикнете, активувати лівий нижній. І призначити йому оглядовий режим. А меню програм повісити на клавішу Windows (Super). Втім, тут кому вже як зручніше.

Текстовий редактор та його смаколики

Текстовий редактор тут називається «Код». У його параметрах, захованих, як завжди, під кнопкою з шестернею, можна активувати цілу купу розширень. Офісного пакету немає. Довелося запустити LibreOffice у форматі Appimage, оскільки моделюємо ситуацію, коли потрібно щось зробити терміново, немає часу на завантаження та встановлення.

 

Оглядовий режим

Все працює швидко й без найменших глюків, що дуже дивно для продукту на основі Ubuntu. Щодо відтворення мультимедіа, кодеків «з коробки» традиційно не вистачає. Хоча якийсь плеєр присутній, дуже схожий на Gnome Videos, але не гальмує та не запинається. Загалом, щоб під час тест-драйву нічого в системі не чіпати та отримати об'єктивну картину, довелося запустити ще один Appimage із MPV, що відповідає духу цієї операційної системи.

Мінімалістичний плеєр MPV потім закриється сам

Звук чудовий. Ідеально працює й сенсорна панель, не вимагає будь-яких зовсім зайвих дій щодо налагодження чутливості, швидкості, включення кліка по дотику. Загалом, відчувається, що товар зроблений не абияк, інакше не виникне бажання за нього заплатити.

Тобто ситуація приблизно така ж, як із Pop!_OS, яку фірма System76 встановлює на комп'ютери. Є зацікавленість у якісному результаті роботи. Випускати релізи за графіком і «на відчепись» не виходить, на відміну від багатьох інших цифрових виробів.

 

Налаштування

Операційна система Elementary OS, напевно, виявиться хорошим варіантом для любителів мінімалізму. І для тих, хто воліє самостійно встановлювати потрібні програми, не викидаючи масу непотрібних, якими зазвичай нафаршировані дистрибутиви. Працювати досить зручно, якщо звикнути, що для згортання віконця треба натискати на його іконку. Для зовсім новачків не дуже придатна, оскільки потрібно хоча б розуміти, де і як встановлюються програми, як вони називаються, як додати кодеки мультимедіа та інші подібні дрібниці.

 

Майте на увазі, що похідні Ubuntu відразу після підключення до інтернету тихенько вписують в апаратну частину комп'ютера час за Грінвічем. У разі паралельної присутності ще однієї операційної системи доведеться щоразу переводити її годинник назад вручну. Тому ніякого dual boot. Встановлюємо лише Elementary OS. На окремий комп'ютер, якщо треба зберегти іншу ОС.

Швидке налаштування Pop!_OS

Операційна система Pop!_OS часто рекомендується новачкам поряд із Linux Mint та оригінальною ("ванільною") Ubuntu. Наше завдання – розібратися, чи справді можна радити цей продукт початківцям.

Спершу слід сказати, що з офіційного сайту компанії System76 можна завантажити варіант для комп'ютерів з відеокартами nVidia (образ ISO так і помічений) або для інших, з нормальною графікою, в тому числі Intel (ISO, можливо, ніяк не помічений). Найкраще завантажити обидва, раптом знадобиться комусь терміново встановити.

Pop!_OS "iз коробки"

Після старту спостерігаємо неяскравий, зі нудними шпалерами, зате дуже чуйний інтерфейс. Неймовірно чуйний, швидкий до запаморочення. Швидше, ніж у широко відомих робочих столів, які здавна мають репутацію легких, однак вони виготовляються незграбно, "на відчепись".

Звичайно, це не що інше, як Gnome Shell зі стандартними налаштуваннями, але з трохи розширеною їх кількістю. Наприклад, у Pop!_OS можна відразу ж призначити кількість та поведінку робочих просторів. Щоб не розмножувалися автоматично. Або ж зовсім одне залишити, якщо другий дисплей не підключаємо.

Налаштування робочих просторiв

Або, ще наприклад, годинник, розташований по центру вічно напівпорожньої і тому зайвої верхньої панелі, можна пересунути вправо або вліво. Користі мало, панель все одно напівпорожня й зайва, але хоч якась зміна в даному випадку — надія на тенденцію до інших корисних модіфікацій.

Налаштування Dock

Так само, як в Ubuntu, можна переставити панель Dock вліво або вправо. І зменшити товщину. (Якщо поставити зліва, то буде компонування, звичне для користувачів "ванільної" Ubuntu.)

Оглядовий режим

Хоча задля призначення комбінації клавіш для перемикання розкладки, як і раніше, треба брати сторонній конфігуратор Gnome Tweaks, оскільки "Windows(Super) + пробіл" за замовчуванням може виявитися не дуже зручним варіантом.

Вмикаємо вiртуальну клавiатуру

Стосовно віртуальної клавіатури, необхідної для пристроїв із сенсорним екраном, стандартна для комплектації Gnome Shell включається в розділі налаштувань Acessibility. Однак зручною не є. Як і зайва верхня панель, використовує простір дуже нераціонально. Краще встановити Onboard та в налаштуваннях вказати розтягування на всю ширину дисплея.

Стандартна екранна клавіатура Gnome зручністю не обтяжена

Втім, давайте по порядку. Для призначення розкладки прямуємо до розділу системних налаштувань з очевидною назвою Keyboard. Прибираємо варіанти англійської (натискаємо три вертикальні точки навпроти пункту у списку), залишаємо тільки американську. Тиснемо плюс для додавання потрібної.

Видаляємо зайві сутності та додаємо потрібну

Тепер акуратно, без поспіху та занепокоєння, не втрачаючи гарного настрою, прокручуємо віконце вниз і знаходимо View and Customize Shortcuts у самому кінці.

View and Customize Shortcuts

Продовжуємо наш довгий шлях, так вирішили розробники Gnome Shell. Мабуть, хочуть, щоб ми проводили з їхнім робочим столом якомога більше часу. У списку, що відкрився, шукаємо Typing.

Typing

У цьому Typing відкриється Switch to next input source, яке, як нескладно здогадатися, теж потрібно клікнути.

Switch to next input source

Вискочить віконце, запропонує натиснути якусь іншу комбінацію замість Super + пробіл. Однак найзвичніші та найпопулярніші не спрацюють. Можна призначити Alt + пробіл, вони хоча б поруч. А Super + пробіл за бажанням видаляємо, скориставшись меню під кнопкою з вертикальними точками навпроти комбінації.

Можна видалити зайві комбінації клавіш

Не дуже зручно м'яко кажучи? Занадто заплутані шляхи до результату? Ну, це ж Gnome Shell. Встановлюємо програму Gnome Tweaks, якщо є така можливість.

Gnome Tweaks

Розділ Keyboard & Mouse – малопомітна кнопка Additional Layout Options – Switch to another layout. Ось тепер справді зручно. Чому так не зробити в Gnome Shell відразу, "з коробки"? Мабуть, тому, що розробникам трохи байдуже, чи зручно користувачам. Або навіть не трохи.

Поки не пішли з Tweaks, заглядаємо у розділ Windows та активуємо Center New Windows. Це те, що користувачі роблять в Ubuntu за допомогою хитромудрої команди в терміналі. Але, як бачимо, можна й так.

Center New Windows

Щодо приватності, повертаємось до програми стандартних системних налаштувань Settings і йдемо до розділу Privacy. На вкладці Connectivity деактивуємо зв'язок із стороннім сервером Connectivity Checking. Як випливає з пояснень, зайва сутність перевіряє з'єднання з інтернетом. Наче користувач сам не бачить, чи є коннект.

Connectivity Checking

Тепер на вкладці File History & Trash деактивуємо вимикач зверху та активуємо два знизу. Щоб вийшло точно так, як показано на малюнку нижче.

File History & Trash

Шпигунська функціональність Gnome Shell щодо збору відомостей про ваші дії вимкнена, а очищення сміття задіяно.

Залишилося лише зайти в розділ Sound і відключити дратівливі звуки всіляких системних повідомлень. Таке практично у всіх робочих столах активно за умовчанням. Справді, треба ж чимось турбувати й дошкуляти, без цього ж не можна, тим більше в Gnome Shell.

File History & Trash

На жаль, на відміну від ситуації в оригінальній Ubuntu, перевірка оновлень очевидним способом чомусь не відключається повністю. Що можна зробити, це заборонити їх автоматичне встановлення та скоротити частоту повідомлень до щомісячної.

Перевірка оновлень не вимикається

Якщо система намагається щось завантажувати та встановлювати, тоді можна спробувати загальне для всіх версій Ubuntu рішення – випиляти погану програму командою в терміналі:

sudo apt-get remove unattended-upgrades 

 

Далі прямуємо до Power, щоб вимкнути Dim Screen і поставити Never навпроти Screen Blank. Тому що вирішувати, коли гасити та блокувати екран, будемо самостійно.

Блокуємо екран коли потрібно нам, а не коли заманулося розробникам

Магазин додатків Gnome Software тут називається Pop!_Shop. Судячи з джерел софту, інтеграція формату Flatpak вже є. А ось Snap не видно, хоча підтримку можна встановити, якщо з'явиться таке бажання. Але що найприємніше, це повне і беззастережне закриття магазину після натискання на хрестик у заголовку віконця. В оперативній пам'яті процес висіти не залишається, як в оригінальній Gnome Shell, зникає повністю. (Спочатку навіть не вірилося в таке щастя, особливо після усвідомлення факту, що автоматична установка оновлень у цій версії Gnome Software за замовчуванням не активна. Довелося кілька разів перевірити ще раз, протираючи очі від подиву. Але це правда, самозапускатися й жерти системні ресурси цей софт в Pop!_Shop дійсно не повинен.)

Плиткове розташування вікон

Плиткове розташування вікон (тайлінг) здійснюється автоматично при натисканні комбінації клавіш "Windows(Super) + Y", відключається так само. Тобто вже не треба морочитися зі стрілками та Super, як в інших графічних оболонках. Було б дуже зручно, якби вікна не прагнули запам'ятати свою попередню форму при новому запуску. Але це дрібниця, звичайно. (Рухати та переміщувати вікна можна стрілками після натискання відповідно Alt+F7 та Alt+F8. Замість стрілок можна використовувати мишу.)

Кодеки

Кодеки мультимедіа присутні лише частково. Але встановлення відсутніх пропонується прямо поверх вікна неякісного плеєра Gnome Videos, що наполегливо пхається у всі Gnome Shell. Відмітка лише одна, але корисно позначити також інші пункти.

Gnome Videos

Втім, якщо не терпиться послухати музику за роботою, просто додаємо в систему Celluloid, а з кодеками можна буде спокійно розібратися потім. Або хоча б мінімалістичний базовий MPV. Тим більше, що Gnome Videos завжди був кривим і недолугим. Тут, як не дивно, не гальмує і не спотикається при перемотуванні, але натомість погано передає кольори.

MPV

На жаль, в автозапуску знаходиться поштовик та менеджер усіляких календарів Evolution. Від'їдає близько сотні мегабайт пам'яті. Звичайно, за сучасними мірками це не так багато. Доведеться змиритися, видаляти не можна, прикручений шурупами намертво. Хоча, звичайно, невелике лихо, особливо в порівнянні з перевагами.

Може, була якась сприятлива фаза Місяця? Для перевірки був влаштований ще один тривалий тест-драйв. Помилки немає: Pop!_OS – це Ubuntu здорової людини. Чому дистрибутив вийшов таким гарним? Ймовірно, тому, що фірма System76 зацікавлена ​​в прийнятній якості операційної системи на комп'ютерах, які продає.

Інакше кажучи, якщо Canonical вже двадцять років поспіль безкоштовно викочує сиру та глючну Ubuntu, прибуток цієї компанії анітрохи не зменшується, все одно вона спеціалізується на серверах та хмарних технологіях. А у випадку з Pop!_OS ноутбук, що погано працює, як неважко здогадатися, покупець зі скандалом принесе назад. І не розтлумачиш йому, покупцю, що потрібно чекати оновлень з виправленнями, просити допомоги на форумах, намагатися вирішити проблеми самостійно, скомпілювати драйвери, відредагувати файли з конфігураціями і так далі за довгим списком страждань користувачів інших дистрибутивів. Гроші сплачені — отже, виробник має надати придатний продукт. І крапка.

 

Перш ніж візьметеся за встановлення, слід врахувати, що і сама Ubuntu, і всі її похідні відразу після підключення до інтернету тихенько вписують в апаратну частину комп'ютера час за Гринвічем. У разі паралельної присутності іншої операційної системи доведеться щоразу переводити її годинник назад вручну. Тому краще не ставити поряд з іншою ОС. Наприклад, можна фізично відключити диск і використовувати для Pop!_OS окремий SSD.

Що ще варто згадати, Pop!_OS поки не помічена в спробах збирати дані користувача, задіяти телеметрію та всіляко порушувати приватність.

Встановлення Pop!_OS

Отже, чи можна рекомендувати Pop!_OS новачкам? Так, можна. Це навіть більш пріоритетний варіант, ніж оригінальна ("ванільна") Ubuntu. Хоча б один єдиний факт збереження повноцінної підтримки формату Appimage говорить про те, що розробникам не чхати на користувачів з високої гілки. Адже не секрет, що далеко не всі люди згодні бути рабами репозиторіїв і тому віддають перевагу Appimage. Цінують справжню свободу, а не те, що видається за неї маркетологами.

Розширення Dash-to-Panel для Gnome Shell

 Є легенда, ніби в далекому 2006-му корпорація Microsoft, яка виготовляє операційну систему Windows (що шпигує), пригрозила подати до суду на виробників двох найпопулярніших робочих столів для Linux, Gnome і KDE. Мовляв, використовують запатентований інтерфейс із панеллю задач та кнопкою головного меню. Компанія Suse домовилася з Microsoft щодо KDE. А Canonical та Red Hat вирішили переробити Gnome до невпізнання. Щоб було взагалі не схоже на шпигунську Windows. І досягли успіху в цьому.

Втім, зручна оболонка Unity від Canonical офіційно прожила з 2011-го до 2017-го і залишилася справою ентузіастів. А ось новий Gnome став виробничим стандартом, який використовується за замовчуванням і в Ubuntu, і в Debian, і в Fedora, і в неймовірній кількості менш розрекламованих дистрибутивів.

Однак графічна оболонка Gnome Shell спочатку була призначена для планшетів. Співробітники Gnome Foundation з якогось дива вирішили, що ноутбуки та настільні ПК скоро відійдуть у минуле, навколо будуть лише планшети. А коли стало очевидно, що цей прогноз є помилковим, за справу взялися маркетологи. Роздули масове безумство, мовляв, як же модно, як сучасно, як добре, який класний мінімалізм і таке інше. Мовляв, ви нічого не розумієте у зручності, ми краще знаємо. Частина користувачів піддалася й полюбила нововведення, ще якась кількість сприйняла позитивно завдяки несхожості зі шпигунською Windows, але більшість зберегла здатність мислити самостійно й почала шукати корисні розширення, щоб хоч якось довести рівень комфорту до прийнятного. Так з'явилося одне з найпопулярніших розширень Dash-to-Panel.

Gnome Shell із безглуздою напівпорожньою панеллю та порожнім робочим столом

Візьмемо якийсь дистрибутив, де Gnome Shell постає перед нашими очима у своєму первісному вигляді. Світиться гнітючою порожнечею простору під безглуздою верхньою панеллю, де місце використовується дуже нераціонально. Наприклад, один із колишніх релізів Pop!_OS.

Головне меню Gnome Shell

Натискаємо Super (Windows), якої, до речі, на планшеті немає, тому що там екранна клавіатура. Так дбайливо розробники думали про планшети, авжеж. Знаходимо у головному меню Термінал. Запускаємо та виконуємо команду:

sudo apt-get update && sudo apt-get install gnome-shell-extension-dash-to-panel

(Якщо є Synaptic Package Manager, можна обійтися без терміналу. Зробити все, як то кажуть, графічними засобами. Просто знайти пакунок gnome-shell-extension-dash-to-panel, відзначити правим кліком для встановлення та підтвердити застосування змін кнопкою Apply.)

Встановили? Нічого не сталося? Потрібно перезапустити сеанс. Тобто вийти й увійти заново. Потім вже відомим способом відкрити головне меню й знайти програму Extensions, тобто Розширення.

Як знайти Extensions, тобто Розширення

Так, швидше за все, Dash-to-Panel з'явиться у списку лише після перезавантаження. Активуємо – і готово.

Dash-to-Panel у списку розширень

Чим такий спосіб відрізняється від встановлення із сайту? По-перше, не треба засмічувати браузер Firefox зайвим доповненням, без якого нічого не спрацює. По-друге, розширення встановиться глобально всім користувачів комп'ютера, а не лише у тому, чий зараз сеанс.

Якщо клацнути перемикачем, з'явиться нормальна панель

Як тепер розміщувати файли на робочому столі? Адже це Gnome Shell, хоча вже й придатна до використання. Все дуже просто: файли розміщуються лише у розфасованому по папках вигляді. Тобто створюємо на робочому столі папку — і до неї записуємо все необхідне, відкривши у файловому менеджері.

Synaptic Package Manager із встановленим пакетом

Навіщо взагалі потрібна оболонка Gnome Shell, якщо є робочий стіл Cinnamon, Gnome здорової людини? Біда в тому, що Gnome Shell пхається корпораціями у всі щілини, як сказано раніше. Хочете чи ні, але напевно трапиться, якщо вибираєте хороший дистрибутив, зроблений офіційними фірмами, а не анонімними та напіванонімними ентузіастами. І перше знайомство з Linux не буде шоком, якщо одразу ж привести інтерфейс до гуманного вигляду.

Стосовно Cinnamon, поки немає хорошої спонсорської підтримки, тому не кожен реліз нормальний. Оболонка придатна лише для домашнього використання. Переглянути відео з котиками, побалакати в чаті.

Для навчальних, комерційних та інших серйозних цілей — на жаль, тільки Gnome Shell у варіанті без стандартного магазину додатків Gnome Software. Інший, цілком нормальний магазин софту є в POP!_OS від фірми System76.